гном

ГНОМ, а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів — дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито жив у надрах землі і охороняв підземні скарби.

Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (Н.-Лев., III, 1956, 312);

Нарешті бороду скинено під ноги. Анрі-Жак із бородатого гнома обернувся на бравого хлопця, трохи тендітного і малого на зріст (Ю. Янов., І, 1958, 400);

*У порівн.У травах коник, як зелений гном (Рильський, І, 1956, 63).

Значення в інших словниках

1. гном — гном іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гном — -а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів – дух у вигляді потворного бородатого карлика.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гном — ГНОМ, а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів – дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито живе в надрах землі та охороняє підземні скарби. Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (І.  Словник української мови у 20 томах
4. гном — див. низький  Словник синонімів Вусика
5. гном — (нім. Gnom, лат. gnomus) 1. У західноєвропейській міфології підземний дух, уособлення стихійних сил землі. 2. Переносно – карлик.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. гном — КА́РЛИК (неприродно мала на зріст людина), ЛІЛІПУ́Т, КА́РЛА розм.; ПІГМЕ́Й (перев. в Центральній Африці); ГНОМ (казково мала людина, яка нібито охороняє підземні скарби). Узяв Іван пищалку, попрощався з карликами, й вони пішли собі геть (В.  Словник синонімів української мови