гном
ГНОМ, а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів — дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито жив у надрах землі і охороняв підземні скарби.
Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (Н.-Лев., III, 1956, 312);
Нарешті бороду скинено під ноги. Анрі-Жак із бородатого гнома обернувся на бравого хлопця, трохи тендітного і малого на зріст (Ю. Янов., І, 1958, 400);
*У порівн.У травах коник, як зелений гном (Рильський, І, 1956, 63).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гном — гном іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гном — -а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів – дух у вигляді потворного бородатого карлика. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гном — ГНОМ, а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів – дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито живе в надрах землі та охороняє підземні скарби. Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (І. Словник української мови у 20 томах
- гном — див. низький Словник синонімів Вусика
- гном — (нім. Gnom, лат. gnomus) 1. У західноєвропейській міфології підземний дух, уособлення стихійних сил землі. 2. Переносно – карлик. Словник іншомовних слів Мельничука
- гном — КА́РЛИК (неприродно мала на зріст людина), ЛІЛІПУ́Т, КА́РЛА розм.; ПІГМЕ́Й (перев. в Центральній Африці); ГНОМ (казково мала людина, яка нібито охороняє підземні скарби). Узяв Іван пищалку, попрощався з карликами, й вони пішли собі геть (В. Словник синонімів української мови