гном
ГНОМ, а, ч.
У давньому фольклорі германських і романських народів – дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито живе в надрах землі та охороняє підземні скарби.
Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (І. Нечуй-Левицький);
Галину нараз перенесено в химерний світ, але не з добрими феями й потішними гномами, а в той похмурий витвір людської фантазії, населений відьмами й перелесницями (Б. Антоненко-Давидович);
* У порівн. У травах коник, як зелений гном (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гном — -а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів – дух у вигляді потворного бородатого карлика. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гном — КА́РЛИК (неприродно мала на зріст людина), ЛІЛІПУ́Т, КА́РЛА розм.; ПІГМЕ́Й (перев. в Центральній Африці); ГНОМ (казково мала людина, яка нібито охороняє підземні скарби). Узяв Іван пищалку, попрощався з карликами, й вони пішли собі геть (В. Словник синонімів української мови
- гном — (нім. Gnom, лат. gnomus) 1. У західноєвропейській міфології підземний дух, уособлення стихійних сил землі. 2. Переносно – карлик. Словник іншомовних слів Мельничука
- гном — гном іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гном — див. низький Словник синонімів Вусика
- гном — ГНОМ, а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів — дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито жив у надрах землі і охороняв підземні скарби. Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах