гном

Значення в інших словниках

1. гном — гном іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. гном — ГНОМ, а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів – дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито живе в надрах землі та охороняє підземні скарби. Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (І. Словник української мови у 20 томах
3. гном — див. низький Словник синонімів Вусика
4. гном — (нім. Gnom, лат. gnomus) 1. У західноєвропейській міфології підземний дух, уособлення стихійних сил землі. 2. Переносно – карлик. Словник іншомовних слів Мельничука
5. гном — КА́РЛИК (неприродно мала на зріст людина), ЛІЛІПУ́Т, КА́РЛА розм.; ПІГМЕ́Й (перев. в Центральній Африці); ГНОМ (казково мала людина, яка нібито охороняє підземні скарби). Узяв Іван пищалку, попрощався з карликами, й вони пішли собі геть (В. Словник синонімів української мови
6. гном — ГНОМ, а, ч. У давньому фольклорі германських і романських народів — дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито жив у надрах землі і охороняв підземні скарби. Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах