Значення в інших словниках
-
гнівливий —
гнівли́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
гнівливий —
ГНІВЛИВИЙ – ГНІВНИЙ Гнівливий. Схильний до гніву: гнівливий чоловік, гнівливий командир. Гнівний. Пройнятий гнівом: гнівні вірші, гнівний погляд, гнівна відсіч, гнівний протест, гнівний тон.
Літературне слововживання
-
гнівливий —
-а, -е. 1》 Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. 2》 діал. Гнівний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гнівливий —
ГНІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. З одного боку – темна і сувора постать скупого, гнівливого маляра цехового Ширяєва..; з другого боку – .. такі добрі, гуманні, світлі голови, як Брюллов і Жуковський (О.
Словник української мови у 20 томах
-
гнівливий —
СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
гнівливий —
ГНІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. — Не гнівайся, Микольцю… — Я не з гнівливих (Бабляк, Вишневий сад, 1960, 87). 2. діал. Гнівний.
Словник української мови в 11 томах
-
гнівливий —
Гнівливий, -а, -е Раздражительный, склонный къ гнѣву, часто гнѣвающійся. Чогось Бог гнівливий на нас. Н. Вол. у. Очі гнівливі. МВ. ІІ. 82.
Словник української мови Грінченка