гнівливий
ГНІВЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися.
З одного боку – темна і сувора постать скупого, гнівливого маляра цехового Ширяєва..; з другого боку – .. такі добрі, гуманні, світлі голови, як Брюллов і Жуковський (О. Кониський);
– Не гнівайся, Микольцю... – Я не з гнівливих (В. Бабляк);
– Пане-брате! Не будь гнівливий! Усміхнися душею, ну, звесели свою душу... (Ю. Логвин).
2. Те саме, що гні́вний.
Навіжена [Ніагара] рветься вдаль... Мов гнівлива королева дзеркала трощить хрусталь [кришталь] (Уляна Кравченко);
Явдоха стояла на порозі бліда, гнівлива; сухі старечі губи тремтіли від великого гніву (М. Коцюбинський);
Імператорські гінці летіли через гори, везли веління тверді, безжальні, гнівливі (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)