гнівливий
ГНІВЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися.
З одного боку – темна і сувора постать скупого, гнівливого маляра цехового Ширяєва..; з другого боку – .. такі добрі, гуманні, світлі голови, як Брюллов і Жуковський (О. Кониський);
– Не гнівайся, Микольцю... – Я не з гнівливих (В. Бабляк);
– Пане-брате! Не будь гнівливий! Усміхнися душею, ну, звесели свою душу... (Ю. Логвин).
2. Те саме, що гні́вний.
Навіжена [Ніагара] рветься вдаль... Мов гнівлива королева дзеркала трощить хрусталь [кришталь] (Уляна Кравченко);
Явдоха стояла на порозі бліда, гнівлива; сухі старечі губи тремтіли від великого гніву (М. Коцюбинський);
Імператорські гінці летіли через гори, везли веління тверді, безжальні, гнівливі (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гнівливий — гнівли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- гнівливий — ГНІВЛИВИЙ – ГНІВНИЙ Гнівливий. Схильний до гніву: гнівливий чоловік, гнівливий командир. Гнівний. Пройнятий гнівом: гнівні вірші, гнівний погляд, гнівна відсіч, гнівний протест, гнівний тон. Літературне слововживання
- гнівливий — -а, -е. 1》 Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. 2》 діал. Гнівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гнівливий — див. запальний; сердитий Словник синонімів Вусика
- гнівливий — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- гнівливий — ГНІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. — Не гнівайся, Микольцю… — Я не з гнівливих (Бабляк, Вишневий сад, 1960, 87). 2. діал. Гнівний. Словник української мови в 11 томах
- гнівливий — Гнівливий, -а, -е Раздражительный, склонный къ гнѣву, часто гнѣвающійся. Чогось Бог гнівливий на нас. Н. Вол. у. Очі гнівливі. МВ. ІІ. 82. Словник української мови Грінченка