гнівливий
СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм. (який перебуває в стані роздратування); ГНІВЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ (схильний до гніву). Семен, лихий та сердитий, швидко поспішався з майдану. Злість поняла його (М. Коцюбинський); — Розстріляю!!! — крикнув Боженко на Савку і, вдаючи гнівного начальника, люто гупнув ногою (О. Довженко); Опришки приїхали пізно ввечері, майже ніччю. Перемоклі, перемордовані, а вже злі — так і не доведи Боже (Г. Хоткевич); В Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Куліш); — Я не з гнівливих... (В. Бабляк). — Пор. 1. лю́тий.
Значення в інших словниках
- гнівливий — гнівли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- гнівливий — ГНІВЛИВИЙ – ГНІВНИЙ Гнівливий. Схильний до гніву: гнівливий чоловік, гнівливий командир. Гнівний. Пройнятий гнівом: гнівні вірші, гнівний погляд, гнівна відсіч, гнівний протест, гнівний тон. Літературне слововживання
- гнівливий — -а, -е. 1》 Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. 2》 діал. Гнівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гнівливий — ГНІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. З одного боку – темна і сувора постать скупого, гнівливого маляра цехового Ширяєва..; з другого боку – .. такі добрі, гуманні, світлі голови, як Брюллов і Жуковський (О. Словник української мови у 20 томах
- гнівливий — див. запальний; сердитий Словник синонімів Вусика
- гнівливий — ГНІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. — Не гнівайся, Микольцю… — Я не з гнівливих (Бабляк, Вишневий сад, 1960, 87). 2. діал. Гнівний. Словник української мови в 11 томах
- гнівливий — Гнівливий, -а, -е Раздражительный, склонный къ гнѣву, часто гнѣвающійся. Чогось Бог гнівливий на нас. Н. Вол. у. Очі гнівливі. МВ. ІІ. 82. Словник української мови Грінченка