1. Словник української мови в 11 томах

гнівливий

ГНІВЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися.

— Не гнівайся, Микольцю… — Я не з гнівливих (Бабляк, Вишневий сад, 1960, 87).

2. діал. Гнівний.

Явдоха стояла на порозі бліда, гнівлива; сухі старечі губи тремтіли від великого гніву (Коцюб., І, 1955, 55);

Навіжена [Ніагара] рветься вдаль… Мов гнівлива королева дзеркала трощить хрусталь (У. Кравч., Вибр., 1958, 131).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гнівливий — гнівли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гнівливий — ГНІВЛИВИЙ – ГНІВНИЙ Гнівливий. Схильний до гніву: гнівливий чоловік, гнівливий командир. Гнівний. Пройнятий гнівом: гнівні вірші, гнівний погляд, гнівна відсіч, гнівний протест, гнівний тон. Літературне слововживання
  3. гнівливий — -а, -е. 1》 Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. 2》 діал. Гнівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гнівливий — ГНІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися. З одного боку – темна і сувора постать скупого, гнівливого маляра цехового Ширяєва..; з другого боку – .. такі добрі, гуманні, світлі голови, як Брюллов і Жуковський (О. Словник української мови у 20 томах
  5. гнівливий — див. запальний; сердитий Словник синонімів Вусика
  6. гнівливий — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. гнівливий — Гнівливий, -а, -е Раздражительный, склонный къ гнѣву, часто гнѣвающійся. Чогось Бог гнівливий на нас. Н. Вол. у. Очі гнівливі. МВ. ІІ. 82. Словник української мови Грінченка