Значення в інших словниках
-
голений —
го́лений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
голений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до голити 1). || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
голений —
ГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до голи́ти 1. На його гладко голеному, червоному і блискучому, як стиглий помідор, виду .. малювалась зарозумілість (М. Коцюбинський); По підборіддю, давно не голеному, взялась просивиною порость, хоч вуса були без неї (В.
Словник української мови у 20 томах
-
голений —
ГО́ЛЕНИЙ (який поголив волосся; на якому зрізано бритвою волосся), БРИ́ТИЙ, БРИТОГОЛО́ВИЙ, ГОЛОМО́ЗИЙ розм., ГИ́РЯВИЙ діал. (з виголеною головою). Сидів (бай) в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові (З.
Словник синонімів української мови
-
голений —
Го́лений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
голений —
ГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до голи́ти 1. На його гладко голеному, червоному і блискучому, як стиглий помідор, виду.. малювалась зарозумілість (Коцюб., І, 1955, 286); Вона [людина] давно не стрижена, не голена і взагалі має вигляд дорожній (Мик.
Словник української мови в 11 томах