голений

ГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до голи́ти 1.

На його гладко голеному, червоному і блискучому, як стиглий помідор, виду.. малювалась зарозумілість (Коцюб., І, 1955, 286);

Вона [людина] давно не стрижена, не голена і взагалі має вигляд дорожній (Мик., 1, 1957, 345);

// У знач. прикм.

Кобзар був старий і сивий, з голеним підборіддям і довгими вусами (Донч., VI, 1957, 238).

Значення в інших словниках

1. голений — го́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. голений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до голити 1). || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голений — ГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до голи́ти 1. На його гладко голеному, червоному і блискучому, як стиглий помідор, виду .. малювалась зарозумілість (М. Коцюбинський); По підборіддю, давно не голеному, взялась просивиною порость, хоч вуса були без неї (В.  Словник української мови у 20 томах
4. голений — див. безволосий  Словник синонімів Вусика
5. голений — ГО́ЛЕНИЙ (який поголив волосся; на якому зрізано бритвою волосся), БРИ́ТИЙ, БРИТОГОЛО́ВИЙ, ГОЛОМО́ЗИЙ розм., ГИ́РЯВИЙ діал. (з виголеною головою). Сидів (бай) в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові (З.  Словник синонімів української мови
6. голений — Го́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)