голення

ГО́ЛЕННЯ, я, с., рідко. Те саме, що голі́ння.

Борода свербіла після голення (Коцюб., 1, 1955, 40).

Значення в інших словниках

1. голення — го́лення іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. голення — -я, с., рідко. Те саме, що гоління.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голення — ГО́ЛЕННЯ, я, с., рідко. Те саме, що голі́ння. Борода свербіла після голення (М. Коцюбинський); При першому голенні брили тільки бороду, а вуса, як ознака зрілості, залишалися (О. Воропай).  Словник української мови у 20 томах