голення

го́лення

-я, с., рідко.

Те саме, що гоління.

Значення в інших словниках

1. голення — го́лення іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. голення — ГО́ЛЕННЯ, я, с., рідко. Те саме, що голі́ння. Борода свербіла після голення (М. Коцюбинський); При першому голенні брили тільки бороду, а вуса, як ознака зрілості, залишалися (О. Воропай).  Словник української мови у 20 томах
3. голення — ГО́ЛЕННЯ, я, с., рідко. Те саме, що голі́ння. Борода свербіла після голення (Коцюб., 1, 1955, 40).  Словник української мови в 11 томах