Значення в інших словниках
-
голосина —
голоси́на іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
голосина —
-и, ж., розм. Сильний або грубий голос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
голосина —
ГОЛОСИ́НА, и, ж., розм. Сильний або грубий голос; голосище. Падуга благеньких полотняних декорацій колихалась угорі. Такої голосини давно не чули стіни театру (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
голосина —
ГО́ЛОС (звуки, які видає людина, деякі тварини), ГЛАС заст., поет.; ГОЛОСИ́НА розм., ГОЛОСИ́ЩЕ розм. (сильний або грубий). Заніміли, поникли, погасли ліси, І людські, і пташині мовчать голоси (М. Рильський); Аж ось чую тихий глас матушки моєї (Я.
Словник синонімів української мови
-
голосина —
ГОЛОСИ́НА, и, ж., розм. Сильний або грубий голос. Падуга благеньких полотняних декорацій колихалась угорі. Такої голосини давно не чули стіни театру (Смолич, Театр.., 1940, 256).
Словник української мови в 11 томах
-
голосина —
Голосина, -ни м. Голосище, огромный голосъ. Чуб. II. 581.
Словник української мови Грінченка