голосина

ГОЛОСИ́НА, и, ж., розм. Сильний або грубий голос.

Падуга благеньких полотняних декорацій колихалась угорі. Такої голосини давно не чули стіни театру (Смолич, Театр.., 1940, 256).

Значення в інших словниках

1. голосина — голоси́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. голосина — -и, ж., розм. Сильний або грубий голос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голосина — ГОЛОСИ́НА, и, ж., розм. Сильний або грубий голос; голосище. Падуга благеньких полотняних декорацій колихалась угорі. Такої голосини давно не чули стіни театру (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. голосина — див. голос  Словник синонімів Вусика
5. голосина — ГО́ЛОС (звуки, які видає людина, деякі тварини), ГЛАС заст., поет.; ГОЛОСИ́НА розм., ГОЛОСИ́ЩЕ розм. (сильний або грубий). Заніміли, поникли, погасли ліси, І людські, і пташині мовчать голоси (М. Рильський); Аж ось чую тихий глас матушки моєї (Я.  Словник синонімів української мови
6. голосина — Голосина, -ни м. Голосище, огромный голосъ. Чуб. II. 581.  Словник української мови Грінченка