гудіти —
[гуд’ітие] -ду, -деш, -деимо, -деите; мин. -д'іў, -д'іла; нак. -ди, -д'іт'
Орфоепічний словник української мови
гудіти —
і густи, гуду, гудеш, недок. 1》 Видавати довгі протяжні низькі звуки. || Одночасно голосно розмовляючи, створювати загальний гомін. || Лунати протяжно, на низьких нотах. || безос. Про відчування такого звуку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гудіти —
гуді́ти 1. брати участь у гучних забавах, бенкетах (Лучук) (м, ср) 2. пиячити (Лучук) (м, ср)|| = бамбурити
Лексикон львівський: поважно і на жарт
гудіти —
Гуде, як вода в потоках. Дуже гуде. Гуде, як у жидівській школі. Жиди як моляться, то голосно й без ладу, кожен про себе. Гуде, як у польськім трибуналі. Дуже великий галас. Польські трибунали відбувалися безладно і крикливо.
Приповідки або українсько-народня філософія
гудіти —
(гуду, гудеш) недок. 1. крим., мол. Пиячити, весело проводити час. Випили по сто грамів, а "гуділи" на відро (УМ, 13.01.2001). БСРЖ, 143; СЖЗ, 33; ЯБМ, 1, 250. 2. тюр. Відбувати строк покарання.
Словник жарґонної лексики української мови
гудіти —
ві́тер у кише́нях (у кише́ні) свисти́ть (гуля́є, ві́є і т. ін.). 1. Нема грошей. З чим ждати? — вмішався кремезний парубок з засуканими по лікті рукавами. — Сухарі вийшли, махорки катма, вітер у кишенях гуде... (О.
Фразеологічний словник української мови