гудіти

Значення в інших словниках

1. гудіти — гуді́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. гудіти — ГУДІТИ – ГУДИТИ Гудіти, гуду, гудеш. Густи; гомоніти: вітер гуде, хрущі гудуть, дроти гудуть. Народ гомонить, гуде, як бджоли в улику (І.Нечуй-Левицький); В голові тілько гуде (Панас Мирний). Гудити, гуджу, гудиш. Виносити осуд; ганити. Літературне слововживання
3. гудіти — ГУСТИ дудніти, дудоніти, стугоніти; (- полум'я) гуготіти, гоготіти, гоготати, гугоніти. Словник синонімів Караванського
4. гудіти — [гуд’ітие] -ду, -деш, -деимо, -деите; мин. -д'іў, -д'іла; нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
5. гудіти — і густи, гуду, гудеш, недок. 1》 Видавати довгі протяжні низькі звуки. || Одночасно голосно розмовляючи, створювати загальний гомін. || Лунати протяжно, на низьких нотах. || безос. Про відчування такого звуку. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. гудіти — Дудніти, видуднювати, видудніти, задудніти, здуднювати, здудніти, подуднювати, подудніти, продудніти, гугоніти, вигугоніти, загугоніти, погугоніти, прогугоніти, гоготіти, вигоготіти, загоготіти, погоготіти, прогоготіти, стугоніти, вистугоніти... Словник чужослів Павло Штепа
7. гудіти — гуді́ти 1. брати участь у гучних забавах, бенкетах (Лучук) (м, ср) 2. пиячити (Лучук) (м, ср)|| = бамбурити Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. гудіти — Гуде, як вода в потоках. Дуже гуде. Гуде, як у жидівській школі. Жиди як моляться, то голосно й без ладу, кожен про себе. Гуде, як у польськім трибуналі. Дуже великий галас. Польські трибунали відбувалися безладно і крикливо. Приповідки або українсько-народня філософія
9. гудіти — (гуду, гудеш) недок. 1. крим., мол. Пиячити, весело проводити час. Випили по сто грамів, а "гуділи" на відро (УМ, 13.01.2001). БСРЖ, 143; СЖЗ, 33; ЯБМ, 1, 250. 2. тюр. Відбувати строк покарання. Словник жарґонної лексики української мови
10. гудіти — ві́тер у кише́нях (у кише́ні) свисти́ть (гуля́є, ві́є і т. ін.). 1. Нема грошей. З чим ждати? — вмішався кремезний парубок з засуканими по лікті рукавами. — Сухарі вийшли, махорки катма, вітер у кишенях гуде... (О. Фразеологічний словник української мови
11. гудіти — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови
12. гудіти — Гуді́ти, гуду́, гуде́ш, гуде́; гуді́в, -ді́ла; звич. (див.) густи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. гудіти — ГУДІ́ТИ і ГУСТИ́, гуду́, гуде́ш, недок. 1. Видавати довгі протяжні низькі звуки. Кругом його [стовпа] гуде безсонний жук (Гл., Вибр., 1957, 206); Надворі негода страшенна, сніг, дощ, лютий вітер гуде (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
14. гудіти — Гудіти, -ду, -деш гл. = густи. Добре гудіти, коли є чім шуміти. Ном. № 1398. Рѣдко употребляется. Словник української мови Грінченка