гудіти

ві́тер у кише́нях (у кише́ні) свисти́ть (гуля́є, ві́є і т. ін.). 1. Нема грошей. З чим ждати? — вмішався кремезний парубок з засуканими по лікті рукавами. — Сухарі вийшли, махорки катма, вітер у кишенях гуде... (О. Гончар); — Але ж тато не схожий на того противного диякона. Хоч у кишені вітер гуляє, та почуває себе людиною (А. Хорунжий); Коли в кишені вітер віє, то не лізь у суд, Мусію (Укр.. присл..); Бо як в кишені вітер ходить, То треба спершу заробити (Укр. поети-романтики..). ві́тер по кише́нях гуля́є. А другий так собі, якийсь нетяга.. Вітер, видно, по кишенях гуляє (Г. Коцюба). у кише́ні ві́тер. (Копистка:) Бувало й нап’єшся отак та прителіпаєшся додому без розуму... Прокинешся вранці — у кишені вітер, у голові ковалі (М. Куліш). 2. у кого. Хто-небудь бідний, не має грошей. Навкруг Софрона мешкали такі ж бідолахи безкопійчані... У них в кишені теж вітер свистів (Н. Рибак). ві́тер сви́ще по кише́нях кому. Але хто сказав, що я від таких самих бідаків, яким вітер свище по кишенях.., узяв би якісь гроші? (Письмен. зблизька). в карма́ні вітри́ гуду́ть. — Він (учитель) уже третій місяць не получає (одержує) жалування (платні), а тепер у його в кармані вітри гудуть! (Б. Грінченко).

джмелі́ гуду́ть у голові́ чиїй і без додатка, несхв. Хто-небудь перебуває в стані сп’яніння, запаморочення і т. ін. — Не йдуть бісові ноги, наче їх відібрало! І в голові джмелі гудуть, хоч горілки не пив і не нюхав (М. Пригара); — Ідіть собі, тітко Ярино, додому та лягайте спати, бо у вашій голові джмелі гудуть, а проспитесь, очуняєте, тоді й порозумнішаєте (Є. Гуцало).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гудіти — гуді́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гудіти — ГУДІТИ – ГУДИТИ Гудіти, гуду, гудеш. Густи; гомоніти: вітер гуде, хрущі гудуть, дроти гудуть. Народ гомонить, гуде, як бджоли в улику (І.Нечуй-Левицький); В голові тілько гуде (Панас Мирний). Гудити, гуджу, гудиш. Виносити осуд; ганити. Літературне слововживання
  3. гудіти — ГУСТИ дудніти, дудоніти, стугоніти; (- полум'я) гуготіти, гоготіти, гоготати, гугоніти. Словник синонімів Караванського
  4. гудіти — [гуд’ітие] -ду, -деш, -деимо, -деите; мин. -д'іў, -д'іла; нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. гудіти — і густи, гуду, гудеш, недок. 1》 Видавати довгі протяжні низькі звуки. || Одночасно голосно розмовляючи, створювати загальний гомін. || Лунати протяжно, на низьких нотах. || безос. Про відчування такого звуку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гудіти — Дудніти, видуднювати, видудніти, задудніти, здуднювати, здудніти, подуднювати, подудніти, продудніти, гугоніти, вигугоніти, загугоніти, погугоніти, прогугоніти, гоготіти, вигоготіти, загоготіти, погоготіти, прогоготіти, стугоніти, вистугоніти... Словник чужослів Павло Штепа
  7. гудіти — гуді́ти 1. брати участь у гучних забавах, бенкетах (Лучук) (м, ср) 2. пиячити (Лучук) (м, ср)|| = бамбурити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. гудіти — Гуде, як вода в потоках. Дуже гуде. Гуде, як у жидівській школі. Жиди як моляться, то голосно й без ладу, кожен про себе. Гуде, як у польськім трибуналі. Дуже великий галас. Польські трибунали відбувалися безладно і крикливо. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. гудіти — (гуду, гудеш) недок. 1. крим., мол. Пиячити, весело проводити час. Випили по сто грамів, а "гуділи" на відро (УМ, 13.01.2001). БСРЖ, 143; СЖЗ, 33; ЯБМ, 1, 250. 2. тюр. Відбувати строк покарання. Словник жарґонної лексики української мови
  10. гудіти — див. говорити; густи; звучати; співати Словник синонімів Вусика
  11. гудіти — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови
  12. гудіти — Гуді́ти, гуду́, гуде́ш, гуде́; гуді́в, -ді́ла; звич. (див.) густи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. гудіти — ГУДІ́ТИ і ГУСТИ́, гуду́, гуде́ш, недок. 1. Видавати довгі протяжні низькі звуки. Кругом його [стовпа] гуде безсонний жук (Гл., Вибр., 1957, 206); Надворі негода страшенна, сніг, дощ, лютий вітер гуде (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  14. гудіти — Гудіти, -ду, -деш гл. = густи. Добре гудіти, коли є чім шуміти. Ном. № 1398. Рѣдко употребляется. Словник української мови Грінченка