Значення в інших словниках
-
гуконути —
гуко́ну́ти дієслово доконаного виду гуркнути розм. гукону́ти дієслово доконаного виду крикнути, покликати
Орфографічний словник української мови
-
гуконути —
-ну, -неш, док. Крикнути, покликати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гуконути —
БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
гуконути —
ГУКО́НУ́ТИ, ко́ну́, ко́не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до гу́кну́ти. Аж ось ударили в дзвін. Зично та гучно гуконув він на всю околицю, оповіщаючи людям про свято (Мирний, IV, 1955, 100). ГУКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех. Підсил.
Словник української мови в 11 томах
-
гуконути —
Гуконути, -ну, -неш гл. То же, что и гукнути, но съ силой. Грізно гуконув Грицько. Мир. Пов. І. 116. А чоловік з борозни: «а куди?» як гуконе! Драг. 15. Гуконула гаківниця. Мир. ХРВ. 126.
Словник української мови Грінченка