Значення в інших словниках
-
гурчання —
гурча́ння іменник середнього роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
гурчання —
-я, с., розм. Дія за знач. гурчати і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гурчання —
ГУРЧА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гурча́ти і звуки, утворювані цією дією. З пшениці, навіть проти вітру, чулося гурчання танкових моторів (Кучер, Чорноморці, 1956, 133); В кімнаті якийсь час панувала тиша, що її порушувало гурчання струмочка води десь за дверима (Досв., Вибр., 1959, 247).
Словник української мови в 11 томах
-
гурчання —
Гурча́ння, -ня с. Гудѣніе, журчаніе.
Словник української мови Грінченка