Значення в інших словниках
-
дирчати —
дирча́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
дирчати —
-чить, недок., розм. Те саме, що деренчати. || Діючи, утворювати різкі, сухі звуки, що нагадують тріск (про автоматичну зброю, механізми тощо). || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дирчати —
ДИРЧА́ТИ, чи́ть, недок., розм. Те саме, що деренча́ти. В тій порожній тиші .. дирчав сухим горлом деркач (М. Коцюбинський); Збоку, теж з балкона, безперестанно дирчить Кушніренків грамофон (С. Васильченко); Гуркіт посилюється.
Словник української мови у 20 томах
-
дирчати —
ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил., ДРЕНЧА́ТИ розм., ДЖЕРГОТА́ТИ (ДЖЕРГОТІ́ТИ) розм.
Словник синонімів української мови
-
дирчати —
ДИРЧАТИ, чить, недок., розм. Те саме, що деренчати. В тій порожній тиші.. дирчав сухим горлом деркач (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 198); Збоку, теж з балкона, безперестану дирчить Кушніренків грамофон (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941...
Словник української мови в 11 томах
-
дирчати —
Дирчати, -чу, -чиш гл. 1) = деренчати. Коли слуха, — щось дирчить за стіною; оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. Сим. 215. 2) О коростелѣ: кричать. Вх. Пч. II. 10.
Словник української мови Грінченка