дирчати
Дирчати, -чу, -чиш
гл.
1) = деренчати. Коли слуха, — щось дирчить за стіною; оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. Сим. 215.
2) О коростелѣ: кричать. Вх. Пч. II. 10.
Словник української мови ГрінченкаДирчати, -чу, -чиш
гл.
1) = деренчати. Коли слуха, — щось дирчить за стіною; оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. Сим. 215.
2) О коростелѣ: кричать. Вх. Пч. II. 10.
Словник української мови Грінченка