Значення в інших словниках
-
дичавіти —
дича́віти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
дичавіти —
-ію, -ієш, недок. 1》 Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.). || Ставати спустошеним, запустілим. 2》 Відвикати від людей.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дичавіти —
ДИЧА́ВІТИ, ію, ієш, недок. 1. Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.). — Свині до самого різдва відгодовуються в лісах, аж дичавіють (Стельмах, Хліб.., 1959, 96); // Ставати спустошеним, запустілим.
Словник української мови в 11 томах