дичавіти

дича́віти

-ію, -ієш, недок.

1》 Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.).

|| Ставати спустошеним, запустілим.

2》 Відвикати від людей.

Значення в інших словниках

1. дичавіти — дича́віти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дичавіти — див. занепадати  Словник синонімів Вусика
3. дичавіти — ДИЧА́ВІТИ, ію, ієш, недок. 1. Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.). — Свині до самого різдва відгодовуються в лісах, аж дичавіють (Стельмах, Хліб.., 1959, 96); // Ставати спустошеним, запустілим.  Словник української мови в 11 томах