1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дичавіти

дича́віти

-ію, -ієш, недок.

1》 Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.).

|| Ставати спустошеним, запустілим.

2》 Відвикати від людей.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дичавіти — дича́віти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дичавіти — див. занепадати Словник синонімів Вусика
  3. дичавіти — ДИЧА́ВІТИ, ію, ієш, недок. 1. Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.). — Свині до самого різдва відгодовуються в лісах, аж дичавіють (Стельмах, Хліб.., 1959, 96); // Ставати спустошеним, запустілим. Словник української мови в 11 томах