1. Орфографічний словник української мови

дичавіти

дича́віти

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дичавіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.). || Ставати спустошеним, запустілим. 2》 Відвикати від людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дичавіти — див. занепадати Словник синонімів Вусика
  3. дичавіти — ДИЧА́ВІТИ, ію, ієш, недок. 1. Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.). — Свині до самого різдва відгодовуються в лісах, аж дичавіють (Стельмах, Хліб.., 1959, 96); // Ставати спустошеним, запустілим. Словник української мови в 11 томах