Значення в інших словниках
-
добродушний —
доброду́шний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
добродушний —
див. ДОБРОТЛИВИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
добродушний —
[добродушнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
добродушний —
-а, -е. Лагідний, ласкавий, прихильний до людей і до всього навколишнього. || Який виражає добродушність; власт. людині, яка лагідно, приязно ставиться до всіх.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
добродушний —
Добротливий, добрячий, добренький, ласкавий, довірливий, див. наївний
Словник чужослів Павло Штепа
-
добродушний —
ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
-
добродушний —
ДОБРОДУ́ШНИЙ, а, е. Лагідний, ласкавий, прихильний до людей і до всього навколишнього. Добродушний був шинкар, Ще добріша в нього жінка (Фр., XII, 1953, 160); — Повернімося звідси додому, синку? — спитала вона в свого добродушного хлопчика (Ільч.
Словник української мови в 11 томах