добродушний

доброду́шний

-а, -е.

Лагідний, ласкавий, прихильний до людей і до всього навколишнього.

|| Який виражає добродушність; власт. людині, яка лагідно, приязно ставиться до всіх.

Значення в інших словниках

1. добродушний — доброду́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. добродушний — див. ДОБРОТЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. добродушний — [добродушнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. добродушний — Добротливий, добрячий, добренький, ласкавий, довірливий, див. наївний  Словник чужослів Павло Штепа
5. добродушний — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
6. добродушний — ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. добродушний — ДОБРОДУ́ШНИЙ, а, е. Лагідний, ласкавий, прихильний до людей і до всього навколишнього. Добродушний був шинкар, Ще добріша в нього жінка (Фр., XII, 1953, 160); — Повернімося звідси додому, синку? — спитала вона в свого добродушного хлопчика (Ільч.  Словник української мови в 11 томах