Значення в інших словниках
-
добродійник —
доброді́йник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
добродійник —
-а, ч. Той, хто дає кому-небудь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник; прот. лиходій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
добродійник —
ДОБРОДІ́ЙНИК (той, хто надає комусь допомогу, підтримку), БЛАГОДІ́ЙНИК, ФІЛАНТРО́П, ДОБРОЧИ́НЕЦЬ рідше, ДОБРО́ДІЙ розм., БЛАГОТВОРИ́ТЕЛЬ заст., МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ заст., ЛАСКА́ВЕЦЬ заст.
Словник синонімів української мови
-
добродійник —
ДОБРОДІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто дає кому-небудь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник; протилежне лиходій. — Як благородний, хоча й бідний шляхтич, я не можу звести руку на свого добродійника (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50); Як всякий ханжа...
Словник української мови в 11 томах