добродійник

доброді́йник

-а, ч.

Той, хто дає кому-небудь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник; прот. лиходій.

Значення в інших словниках

1. добродійник — доброді́йник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. добродійник — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
3. добродійник — ДОБРОДІ́ЙНИК (той, хто надає комусь допомогу, підтримку), БЛАГОДІ́ЙНИК, ФІЛАНТРО́П, ДОБРОЧИ́НЕЦЬ рідше, ДОБРО́ДІЙ розм., БЛАГОТВОРИ́ТЕЛЬ заст., МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ заст., ЛАСКА́ВЕЦЬ заст.  Словник синонімів української мови
4. добродійник — ДОБРОДІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто дає кому-небудь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник; протилежне лиходій. — Як благородний, хоча й бідний шляхтич, я не можу звести руку на свого добродійника (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50); Як всякий ханжа...  Словник української мови в 11 томах