добродійник
ДОБРОДІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто дає кому-небудь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник; протилежне лиходій.
— Як благородний, хоча й бідний шляхтич, я не можу звести руку на свого добродійника (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50);
Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (Мур., Свіже повітря.., 1962, 175).
Словник української мови (СУМ-11)