добродійний
ДОБРОДІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який має на меті давати матеріальну допомогу бідним.
Міністерство внутрішніх справ затвердило статут нового добродійного товариства (Коцюб., III, 1956, 198).
2. Який приносить користь, дає добро.
Добродієм я величаю його тільки з української гречності, а зовсім не тому, щоб він уславився чимсь добродійним або хоч просто добрим (Сам., II, 1958, 356);
*Образно. Після лютої зими настала добродійна весна (Барв., Опов.., 1902, 418).
Словник української мови (СУМ-11)