довбешка —
довбе́шка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
довбешка —
див. ДОВБНЯ і ГОЛОВА.
Словник синонімів Караванського
довбешка —
-и, ж. 1》 Дерев'яний молоток або взагалі замашна палиця з потовщенням на кінці. 2》 перен., лайл. Те саме, що довбня 2). || зневажл. Те саме, що голова 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
довбешка —
втовкти́ (втовкма́чити) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) кому, зневажл. 1. Частим повторенням чи поясненням домогтися, щоб хто-небудь зрозумів або засвоїв щось.
Фразеологічний словник української мови
довбешка —
ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові..
Словник синонімів української мови
довбешка —
ДОВБЕ́ШКА, и, ж. 1. Дерев’яний молоток або взагалі замашна палиця з потовщенням на кінці. Дід Панас луснув щуку по голові довбешкою. Риба зітхнула.. й простяглася (Н.-Лев., І, 1956, 60); Він..
Словник української мови в 11 томах
довбешка —
Довбеха, -хи, довбешка, -ки ж. 1) Колотушка. Чуб. ІІІ. 13. Вас. 175. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом булки; будеш їсти, будеш пити, довбешкою воші бити. Ном. № 12511. 2) Тупица, тупая голова.
Словник української мови Грінченка