калатало

I

(оповісна дошка), било, бияк, довбенька, довбешка, калатайло, калаталка, калатало, калатачка, калаташка, клепало, клепачка, колотівка, серце (у дзвона), стукалка, стукало, стукачка, язик (у дзвона)

II

див. брязкальце; дзвін; калатало

Значення в інших словниках

1. калатало — калата́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. калатало — -а, с., заст. Дерев'яний прилад, яким стукає нічний вартовий або якого прив'язують на шию тваринам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. калатало — Калата́ло, -ла, -лу; -та́ла, -та́л  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. калатало — КАЛАТА́ЛО, а, с. Дерев’яний прилад, яким стукає нічний вартовий або який прив’язують на шию тваринам. Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. калатало — Калатало, -ла с. = калатайло.  Словник української мови Грінченка