калатало —
калата́ло іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
калатало —
I (оповісна дошка), било, бияк, довбенька, довбешка, калатайло, калаталка, калатало, калатачка, калаташка, клепало, клепачка, колотівка, серце (у дзвона), стукалка, стукало, стукачка, язик (у дзвона) II див. брязкальце; дзвін; калатало
Словник синонімів Вусика
калатало —
-а, с., заст. Дерев'яний прилад, яким стукає нічний вартовий або якого прив'язують на шию тваринам.
Великий тлумачний словник сучасної мови
калатало —
КАЛАТА́ЛО, а, с. Дерев’яний прилад, яким стукає нічний вартовий або який прив’язують на шию тваринам. Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
калатало —
Калатало, -ла с. = калатайло.
Словник української мови Грінченка