Значення в інших словниках
-
калатало —
калата́ло іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
калатало —
I (оповісна дошка), било, бияк, довбенька, довбешка, калатайло, калаталка, калатало, калатачка, калаташка, клепало, клепачка, колотівка, серце (у дзвона), стукалка, стукало, стукачка, язик (у дзвона) II див. брязкальце; дзвін; калатало
Словник синонімів Вусика
-
калатало —
-а, с., заст. Дерев'яний прилад, яким стукає нічний вартовий або якого прив'язують на шию тваринам.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
калатало —
Калата́ло, -ла, -лу; -та́ла, -та́л
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
калатало —
КАЛАТА́ЛО, а, с. Дерев’яний прилад, яким стукає нічний вартовий або який прив’язують на шию тваринам. Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах