калатало
КАЛАТА́ЛО, а, с. Дерев’яний прилад, яким стукає нічний вартовий або який прив’язують на шию тваринам.
Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Коцюб., І, 1955, 415);
Осінь, осінь… Оголеними дорогами гонять маржину з полонини, і наповнюються шляхи ревом волів, дзвоном калатал, гейканням пастухів (Хотк., II, 1966, 266);
Глухий будочник Кіндратій, прозваний «Будило», несамовито калатав у розтрісле калатало (Смолич, II, 1958, 99).
Словник української мови (СУМ-11)