брязкальце

Балабон ("У нашої попаді балабони на заді"), балабончик, брязкало, брязкілка, брязкітка, брязкіточка, брязкотало, брязкун, бубонець, гуркало, гуркальце, калатало, калатальце, побрязкач, тарахкавка, тарахкало, торохтілка, черкавка

Значення в інших словниках

1. брязкальце — бря́зкальце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. брязкальце — -я, с. Зменш. до брязкало 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брязкальце — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до бря́зкало 1, 2. Скрізь будуть [на зброї] брязкальця, дзвінки (І. Котляревський); Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками, що були злучені залізними брязкальцями (І.  Словник української мови у 20 томах
4. брязкальце — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча дитяча іграшка; розм. — брязкуча прикраса; розм. — узагалі невеликий предмет, що бряжчить при ударах або струшуванні), БРЯ́ЗКАЛО розм., БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., ПОБРЯ́ЗКАЧ розм., БРЯ́ЗКІТКА розм. рідко.  Словник синонімів української мови
5. брязкальце — Бря́зкальце, -льця; -кальця, -калець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. брязкальце — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до бря́зкало 1, 2. Скрізь будуть [на зброї] брязкальця, дзвінки (Котл., І, 1952, 208); Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками, що були злучені залізними брязкальцями (Фр.  Словник української мови в 11 томах
7. брязкальце — Брязкальце, -ця с. = брязкало 1. Скрізь будуть брязкальця дзвінкі. Котл. Ен. V. 19.  Словник української мови Грінченка