брязкальце

БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до бря́зкало 1, 2.

Скрізь будуть [на зброї] брязкальця, дзвінки (Котл., І, 1952, 208);

Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками, що були злучені залізними брязкальцями (Фр., III, 1950, 233);

Бубон забубнив, забряжчав брязкальцями (Головко, І, 1957, 207);

Треба тільки завжди розрізняти органічно виниклі, потрібні неологізми від неологізмів-брязкалець, виграшок, цяцьок (Рильський, III, 1956, 75).

Значення в інших словниках

1. брязкальце — бря́зкальце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. брязкальце — -я, с. Зменш. до брязкало 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брязкальце — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до бря́зкало 1, 2. Скрізь будуть [на зброї] брязкальця, дзвінки (І. Котляревський); Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками, що були злучені залізними брязкальцями (І.  Словник української мови у 20 томах
4. брязкальце — Балабон ("У нашої попаді балабони на заді"), балабончик, брязкало, брязкілка, брязкітка, брязкіточка, брязкотало, брязкун, бубонець, гуркало, гуркальце, калатало, калатальце, побрязкач, тарахкавка, тарахкало, торохтілка, черкавка  Словник синонімів Вусика
5. брязкальце — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча дитяча іграшка; розм. — брязкуча прикраса; розм. — узагалі невеликий предмет, що бряжчить при ударах або струшуванні), БРЯ́ЗКАЛО розм., БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., ПОБРЯ́ЗКАЧ розм., БРЯ́ЗКІТКА розм. рідко.  Словник синонімів української мови
6. брязкальце — Бря́зкальце, -льця; -кальця, -калець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. брязкальце — Брязкальце, -ця с. = брязкало 1. Скрізь будуть брязкальця дзвінкі. Котл. Ен. V. 19.  Словник української мови Грінченка