брязкальце
БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ, я, с.
Зменш. до бря́зкало 1, 2.
Скрізь будуть [на зброї] брязкальця, дзвінки (І. Котляревський);
Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками, що були злучені залізними брязкальцями (І. Франко);
Бубон забубнив, забряжчав брязкальцями (А. Головко);
Треба тільки завжди розрізняти органічно виниклі, потрібні неологізми від неологізмів-брязкалець, виграшок, цяцьок (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)