брязкання
БРЯ́ЗКАННЯ, я, с.
Дія за знач. бря́зкати і звуки, утворювані цією дією.
Вже не чути глухого брязкання від кайданів (Марко Вовчок);
В'їдливе брязкання острог помітно наближалось (Г. Епік);
Страшне брязкання на чотирьох фортеп'янах [фортеп'яно] розбило його нерви так, що він не міг витримати і вибіг із свого покою (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)