Значення в інших словниках
-
брязкання —
бря́зкання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
брязкання —
-я, с. Дія за знач. брязкати і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
брязкання —
БРЯ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бря́зкати і звуки, утворювані цією дією. Вже не чути глухого брязкання від кайданів (Марко Вовчок); В'їдливе брязкання острог помітно наближалось (Г.
Словник української мови у 20 томах
-
брязкання —
Бря́зкання, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
брязкання —
БРЯ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бря́зкати і звуки, утворювані цією дією. Вже не чути глухого брязкання від кайданів (Вовчок, І, 1955, 364); В’їдливе брязкання острог помітно наближалось (Епік, Тв.
Словник української мови в 11 томах
-
брязкання —
Брязкання, -ня с. Бряцаніе. Левиц. Пов. 156.
Словник української мови Грінченка