брязкання

бря́зкання

-я, с.

Дія за знач. брязкати і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. брязкання — бря́зкання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. брязкання — БРЯ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бря́зкати і звуки, утворювані цією дією. Вже не чути глухого брязкання від кайданів (Марко Вовчок); В'їдливе брязкання острог помітно наближалось (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. брязкання — див. звучання  Словник синонімів Вусика
4. брязкання — Бря́зкання, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. брязкання — БРЯ́ЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бря́зкати і звуки, утворювані цією дією. Вже не чути глухого брязкання від кайданів (Вовчок, І, 1955, 364); В’їдливе брязкання острог помітно наближалось (Епік, Тв.  Словник української мови в 11 томах
6. брязкання — Брязкання, -ня с. Бряцаніе. Левиц. Пов. 156.  Словник української мови Грінченка