Значення в інших словниках
-
дружинник —
дружи́нник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
дружинник —
[дружин:иек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
-
дружинник —
-а, ч. Член дружини (в 3, 4 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дружинник —
ДРУЖИ́ННИК, а, ч. Член дружини (в 3, 4 знач.). Не шкодували оборонці Арсеналу ні праці, ні крові. Сімдесят одну годину не сплять дружинники (Довж., І, 1958, 59); — Мабуть, до клубу підем, на молодіжний вечір? — Ні, — відповів слюсар.
Словник української мови в 11 томах