дружинник

дружи́нник

-а, ч.

Член дружини (в 3, 4 знач.).

Значення в інших словниках

1. дружинник — дружи́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дружинник — [дружин:иек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. дружинник — див. воїн  Словник синонімів Вусика
4. дружинник — ДРУЖИ́ННИК, а, ч. Член дружини (в 3, 4 знач.). Не шкодували оборонці Арсеналу ні праці, ні крові. Сімдесят одну годину не сплять дружинники (Довж., І, 1958, 59); — Мабуть, до клубу підем, на молодіжний вечір? — Ні, — відповів слюсар.  Словник української мови в 11 томах