Значення в інших словниках
-
дуван —
дува́н іменник чоловічого роду здобич арх.
Орфографічний словник української мови
-
дуван —
-у, ч. 1》 іст. У тюркомовних країнах – здобич на її поділ. 2》 Відкрите підвищене місце.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дуван —
ДУВА́Н, у, ч., заст. Поділ здобичі, а також сама здобич. – Що, отамане, собі найкращий дуван хочеш? – люто захарчав Малюта, схопившись за ніж (Д.
Словник української мови у 20 томах
-
дуван —
дува́н (тюрк.) 1. Здобич і поділ її. 2. Відкрите підвищене місце.
Словник іншомовних слів Мельничука