Значення в інших словниках
-
дідусь —
діду́сь іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
дідусь —
-ся, ч. Зменш.-пестл. до дід 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дідусь —
Діду́сь, -ду́ся́, -ду́се́ві, -ду́сю!
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дідусь —
ДІДУ́СЬ, ся́, ч. Зменш.-пестл. до дід 1, 2. Згадаю те лихо, степи ті безкраї, 1 батька, і діда старого згадаю.. Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Шевч., І, 1951, 144); Хатка стояла на краю лісу. Там жив старий-старий дідусь (Ів., Опов.., 1949, 175).
Словник української мови в 11 томах
-
дідусь —
Дідусь, дідусьо, -ся м. = дідунь. К. ЧР. 4. Ном. № 5677. Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер. Шевч. 205. ум. дідусенько, дідусечко, дідусик. Мет. 472.
Словник української мови Грінченка