Значення в інших словниках
-
діжчина —
діжчи́на іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
діжчина —
-и, ж., розм. Невелика діжка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
діжчина —
ДІ́ЖКА (велика дерев'яна або металева циліндрична посудина), ПУ́ТНЯ діал.; ДІЖНИ́ЦЯ розм., ДІЖЧИ́НА розм. (трохи менша); КА́ДІБ (КА́ДІВБ), КА́ДУБ рідше (більшого розміру); ДІЖА́ (низька, широка дерев'яна для тіста); БО́ДНЯ (дерев'яна низька з віком...
Словник синонімів української мови
-
діжчина —
Діжчи́на, -ни, -ні; -чи́ни, -чи́н
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
діжчина —
ДІЖЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика діжка. — А чи не можна б звідси трохи взяти [води]? — та й подався [Савченко] до діжчини (Коцюб., І, 1955, 200); Одним оком поглядає [Олька] на маму, що місить тісто в діжчині (Вільде, Пов. і опов., 1949, 201).
Словник української мови в 11 томах
-
діжчина —
Діжчина, -ни ж. Плоховатая кадка, п. квашня. Дівчина як дівчина, а черево як діжчина. посл.
Словник української мови Грінченка