Значення в інших словниках
-
жалібник —
жалібни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
жалібник —
-а, ч., заст. Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
жалібник —
ЖАЛІБНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю. Як нездужаєш… тоді ніхто тебе не бачить; а як на помер душі, дак назбігаються, де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! (Барв., Опов.., 1902, 435).
Словник української мови в 11 томах
-
жалібник —
Жалібник, -ка м. Сострадательный человѣкъ. Та бийся, коню, вибивайся, та до мого братіка-жалібника. Чуб. V. 799. Як нездужаєш.... тоді ніхто тебе не бачить, а як на помер душі, дак назбігаються; де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! Г. Барв. 435.
Словник української мови Грінченка