жалібник

ЖАЛІБНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю.

Як нездужаєш… тоді ніхто тебе не бачить; а як на помер душі, дак назбігаються, де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! (Барв., Опов.., 1902, 435).

Значення в інших словниках

1. жалібник — жалібни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. жалібник — -а, ч., заст. Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жалібник — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
4. жалібник — Жалібник, -ка м. Сострадательный человѣкъ. Та бийся, коню, вибивайся, та до мого братіка-жалібника. Чуб. V. 799. Як нездужаєш.... тоді ніхто тебе не бачить, а як на помер душі, дак назбігаються; де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! Г. Барв. 435.  Словник української мови Грінченка